Захистимо Україну разом!

Новини/«Ми готові захищати Україну» (Міністр оборони України, генерал армії України Степан Полторак)

Тільки цього року противник здійснив 14тисяч обстрілів наших позицій та населених пунктів і загинуло 400 цивільних осіб. Бойові дії, зіткнення, обстріли відбуваються щодня.

Головне завдання – захистити територіальну цілісність держави і український народ. Нам потрібно, аби російська сторона пішла із окупованих українських земель. А готуємося ми до того, щоб не повторити помилок 2014-го й далі створювати армію, здатну захищати наші кордони. На початку агресії по деяким напрямам у нас навіть не було жодного підрозділу – наприклад, на шляху від кордону до Києва. Зараз маємо достатню кількість сил і засобів, як у районі АТО, так і на решті території, щоб реагувати на загрози з усіх імовірних напрямів. Сформовані нові частини уможливлюють адекватну відповідь. Основні загрози маємо практично по всьому кордону з Росією та Придністров’ям і, на жаль, на межі з анексованим Кримом.

Про контрактну армію

Про контрактну армію за час незалежності України багато говорили. Хтось казав: це неможливо, а дехто запевняв, що це надто просто. Але тільки рішення останніх років дали практичний результат. Торік контракти на службу в Збройних Силах уклали майже 70 тисяч чоловік, цього річ – 34 тисячі. Більшість з них мають бойовий досвід і потужну патріотичну мотивацію. Наразі наша армія у переважній більшості контрактна. Строковиків у ній приблизно 20 тисяч, і їх не залучають до виконання бойових завдань. Також готовий виконувати поставлені завдання і понад 100 тисячний корпус резервістів, з якими проводиться інтенсивне навчання у складі бригад. Це правильний шлях.

У пунктах постійної дислокації наші військовослужбовці мінімально отримують щомісяця 7,5 тисяч гривень, на лінії зіткнення – 17,5 тисяч. І я не називав би таких людей заробітчанами. Це не ті гроші, які варті згубленого на службі здоров’я. Це свідомі патріоти, які вирішили захищати Україну. Заробітчани ж — це ті, які навпаки тікають від армії і від проблем. Переконаний: військовослужбовець має отримувати стільки грошей, щоб, ризикуючи життям і здоров’ям на завданні, він не думав про побут сім’ї, — чи вистачило дружині грошей на підготовку дітей до школи, чим нагодувати родину, сплатити комунальні платежі тощо. Нині грошове утримання військових є недостатнім.

Люди, які в окопах за холоду та спеки воюють під кулями і снарядами, теж повинні отримувати достойну зарплату. Нам треба думати про тих, хто перебуває на фронті.

Про стан справ в армії

Запланований бюджет Міноборони попередньо становить приблизно 83,3 мільярди гривень, а наш бюджетний запит був 143 мільярди. Звісно, можливості держави обмежені, але вважаю: у нас є резерви. Навіть маючи таку суму, однак можна реально покращити стан справ в армії. Передусім, за рахунок раціонального використання державних коштів, прозорого проведення закупівель. Тобто, ми спершу забезпечимо нагальні напрямки, які стосуються боєздатності, спроможності виконувати бойові операції в районі АТО. У бюджеті-2018 більшість ресурсу закладаємо на розвиток і вчасне його ухвалення нам дуже потрібне для правильного планування державного оборонного замовлення та закупівель на наступний рік. Пропорціональний розподіл такого ресурсу дасть можливість, навіть із меншим кошторисом, виконати поставлені перед нами завдання. Зокрема, убезпечити бази, арсенали і склади, де накопичено сотні тисяч тон боєприпасів. Головна небезпека в тім, що снаряди і ракети зберігаються на ґрунті. Буквально до кінця грудня ми приступимо до системного вирішення цієї проблеми. Плануємо будівництво підземних залізобетонних сховищ. Навіть за існуючої системи охорони та оборони такий підхід гарантує надійне збереження цих 400 тисяч тонн боєприпасів. Зокрема і у випадку відкритої збройної агресії та нанесення авіаударів по таким базам. Загалом, за нашими підрахунками, для цієї мети потрібно вишукати приблизно 10 мільярдів гривень. Це неможливо зробити на один рік. Тому ми розробили цільову програму і обрали об’єкти для першочергового втручання. До речі, наслідки вибухів у Балаклеї та Калинівці не настільки катастрофічні, як дехто їх штучно роздмухує. По кожній надзвичайній події проведено комісійні перевірки, які виявили усі передумови, що призводять до таких ситуацій. Ми розібрались і притягнули до відповідальності винних посадових осіб. Зараз час змінювати саму філософію існування таких баз та арсеналів.

Про волонтерів

Із великою повагою ставлюся до волонтерів — людей, які разом із військовими поїхали з дому і почали працювати над тим, щоб дати Збройним Силам найнеобхідніше. На моє переконання, оскільки вони переважно прогресивні люди, зараз основне їхнє завдання — допомагати реформувати армію, контролювати процеси, які в ній відбуваються, робити її відкритою, генерувати нові ідеї й говорити правду. Майже щодня я з кимось із них зустрічаюся. Тиждень тому я був на лінії зіткнення і скажу: зараз у війську є все необхідне для успішного виконання поставлених завдань. Зокрема, продукти та одяг. Робота волонтерів переходить в інший формат якості — приміром, вони навчають бійців азам аеророзвідки.

Про надання летальної зброї

Не варто робити акценту, що Україні хтось обов’язково має надати летальну зброю чи гроші щоб ми почали захищатися. Хоча, було б добре, якби її дали... Але нам потрібно спочатку використати власні можливості. А їх достатньо. І те, що відбувається в оборонно-промисловому комплексі, свідчить: потенціал у нас є. Просто треба трохи більше працювати, зокрема і над створенням нових протитанкових засобів. Так, у США вони кращі. Приміром, той же ПТРК «Джавелін». Але давайте врахуємо, скільки він коштує! Чи зможемо ми, із уже згаданим мною обсягом бюджету, обслуговувати ці зразки та навчати людей працювати на таких вартісних системах!? Питання є. Отже, вчимося розраховувати на свої можливості: вкладати кошти й створювати сучасну техніку та озброєння. Тоді ми гарантовано будемо незалежною країною.

Дуже важко передбачити, про що думатиме Путін і як він діятиме. Але в будь-якому разі Україні треба готуватися і до такої загрози. Надзвичайно добре, що завдяки вжиттю нами низки заходів реалізація певних наступальних планів уже залежить не лише від Росії, а й від нас. Якщо раніше противник міг дійти до Києва без суттєвих втрат, то зараз це буде вже зовсім інша війна. Саме потужність наших Збройних Сил є стримуючим чинником подальшої агресії.

Про дотримання Мінських угод

Тут маю повідомити: Україна жодного разу не порушила Мінських угод у частині якихось територіальних аспектів — ми дотримуємося обумовленої лінії розмежування. А стосовно тих ділянок місцевості, які вигідні у військовому плані для Збройних Сил і належать нам згідно Мінського процесу, скажу, що по деяким напрямкам ми справді маємо успіхи. І, зауважте, ми пересуваємося по своїй території, і там – за лінією розмежування, також наша земля...

Про небойові втрати

 Буквально два тижні тому я проводив у міністерстві колегію, де стояло питання стану військової дисципліни, зокрема обговорювали і тему небойових втрат. Ця проблема існує у всіх арміях світу, особливо воюючих, та тих, що реформуються. І у нас також вона є. Але, якщо порівняти з минулими роками, кількість таких втрат у нас зменшилася у п’ять разів. Так, 2017-го в українському війську зафіксовано приблизно 90 фактів небойових втрат, тоді коли раніше їх обраховували сотнями. Динаміка прогресивна, проте іще не все зроблено командирами, особливо у питанні відбору особового складу. Тут роботи дуже багато, хоча після того, як ми фактично перейшли на контрактну армію, кількість таких подій постійно зменшується. Але я часто чую, що, мовляв багато військових однак пиячить... Зрозумійте, що на контракт набирають людей не з іншої планети, і коли наше суспільство позбудеться усіх тих, хто полюбляє добряче випити горілочки, нам легше буде працювати із військовослужбовцями. Я вважаю, що покарання тут є крайнім заходом, варто працювати з людьми й відбирати у військо винятково вмотивованих. Принагідно зазначу, що давно підготовлено закон про Військову поліцію в Україні, який неодноразово подавали на затвердження у Верховну Раду. Сподіваюся, його таки ухвалять. Ми на нього очікуємо, адже там чітко визначено порядок використання і повноваження військової поліції, зокрема реагування на правопорушення, скоєні військовослужбовцями. Тим часом військова служба правопорядку практично має дуже обмежені повноваження та можливості.

Про реабілітацію, зокрема психологічну

А щодо реабілітації військових зазначу, що у нас розроблено цільову програму з відкриття спеціалізованих психологічних центрів. І я прибічник того, щоб наші військові проходили таке відновлення разом із сім’ями. Адже часто від перевантажень, які отримує військовий, страждає і його родина. Приміром, до Нового року розпочнеться перший набір відпочивальників у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Тисовець» у Карпатах. І ми виділяємо багато ресурсів для того, щоб постійно відкривати такі заклади.

Про  українську армію в найближчому майбутньому 

Існує план здобути до 2020-го усіх критеріїв, передбачених стандартами НАТО. Але ми маємо збудувати власну систему, адже навіть у Альянсі армії різних країн вирізняються власними помітними відмінностями й особливостями. Примітно, що після того, як їхні делегації побували у нас, силові структури тих держав запровадили багато змін. Я хочу, щоб ми збудували армію, яка має переваги на суші, на морі, у повітрі та в інформаційних полях. І такою армією українці пишатимуться іще більше. Звісно, хочеться аби вона не воювала — щоб військо було настільки міцним, щоб його боялися і не бажали нападати на нас.

06.12.2017 15:42