Захистимо Україну разом!

Новини / Окупантам немає і не буде місця на нашій землі», — командувач Об’єднаних сил генерал-лейтенант Сергій Наєв

З інтерв’ю заступнику шеф-редактора OBOZREVATEL Ганні Молчановiй 10 липня 2018.

  …Тут складно розставити пріоритети.

Пріоритет — це люди. Прості солдати і сержанти, які день у день перебувають у, м’яко кажучи, не дуже комфортних умовах. Вони це розуміють, але приносять таку жертву заради народу України. Вони не скаржаться — на умови, на небезпеку через постійні обстріли, і тому я намагаюся підтримувати своїх солдатів.

Тому що як військовий керівник, як командувач, чітко усвідомлюю — які б не намалював плани, яку б не збудував стратегію для досягнення мети Операції, але якщо солдат, сержант, офіцер молодшої ланки не виконуватиме завдання так, як передбачено — успіху не буде.

... Одне з наболілих питань — відпустки.

 Немає такого жорсткого «розподілу». Але дві третини військовослужбовців повинні перебувати на місцях. Одна третина може перебувати за межами району бойових дій — з причини відпусток і лікування.

Подібне регулювання залежить від командира підрозділу і, звісно, від загальної ситуації. Якщо, наприклад, з десяти осіб п’ятеро захворіли, тоді військовослужбовцям доведеться почекати одужання двох товаришів по службі і піти у відпустку пізніше.

Ще важливий момент: зараз це питання регламентоване Генеральним штабом Збройних сил України. І військова частина перебуває в районі Операції Об’єднаних сил не більше півроку. Відповідно і військовослужбовці.

Людина — ось що головне. Тобто важливо не тільки забезпечити її всім необхідним, а й вникнути в її особисте життя — з точки зору командира, чим їй можна допомогти.

У мене дійсно такі пріоритети, я намагаюся діяти у відповідності з ними.

Відпускаємо військовослужбовців, зокрема і за сімейними обставинами.

 ... про обмеження для місцевих жителів.

 Ще до початку проведення операції ОС ми озвучили ті зміни, які були передбачені відповідним законом. А саме, що в районі бойових дій можуть перебувати тільки ті, хто входить до складу сектора оборони і безпеки — зокрема військові частини ЗСУ, які виконують бойові завдання і стримують ворога. А також ті цивільні, хто має на це право. Це люди, які там живуть; які їдуть туди з якоїсь родинної необхідності; люди, які виконують гуманітарну місію, надають медичну допомогу.

Для цього не потрібні якісь особливі перепустки, просто треба мати відповідні документи — паспорт із відповідною реєстрацією тощо.

Що стосується людей, які раніше їздили для виконання незрозумілих завдань у зону бойових дій, котрі не мають законного права мати зброю... Тепер люди, які не входять до складу жодної силової структури, офіційно, згідно з нормами закону, позбавлені права перебувати в зоні бойових дій.

 Ви маєте на увазі і добровольців з УДА та інших формувань?

 Не буду конкретизувати.

У районі бойових дій можуть і будуть перебувати тільки Збройні сили України та підрозділи інших силових структур, які беруть участь в ООС. Усе.

А як з волонтерами? Є ті, кого особисто я глибоко поважаю, але є, на жаль, і «військові туристи». Які заради пари фото в соцмережах будуть, наприклад, везти картоплю за тисячу кілометрів. Є й такі факти. Чи мають ці люди сьогодні можливість проїхати на передові позиції?

Хочу подякувати всім волонтерам, які допомагають Збройним силам. І кожен воїн на передньому краї під час виконання бойових завдань в першу чергу вдячний волонтеру за моральну підтримку. За те, що про нього не забули в тилу, про нього пам’ятають, турбуються.

Що стосується приїзду волонтерів, а не, як ви правильно назвали, «військових туристів» під виглядом волонтерів. Зараз волонтери приїздять не на передній край, а в тилову зону, де вони передають матеріальну допомогу, зустрічаються і спілкуються як із керівництвом бригади, так і з підрозділами, з окремими військовослужбовцями.

Це робиться зокрема і заради безпеки самих волонтерів.

Бо зараз в районі бойових дій, на передньому краї, небезпечно для цивільних, які не мають відповідної підготовки.

Ну, і прав перебувати там — теж. Відповідно до законодавства.

…У продовження розмови про волонтерську допомогу — як змінилися потреби армії? У першу чергу, звісно, в районі ООС.

 Зараз волонтерська допомога перейшла з розряду глобального на «закриття» одиничних локальних потреб. Сьогодні волонтери можуть допомагати окремому батальйону, окремій групі особового складу і навіть окремим військовослужбовцям. Люди, які щиро займалися від самого початку війни наданням такого роду допомоги, зберегли теплі стосунки з військовими і продовжують допомагати.

За рівнем забезпечення Збройні сили та інші складові сектора безпеки і оборони забезпечені всім необхідним для виконання завдань. Є деякі питання, де дуже допомагають волонтери. Це, наприклад, планшети.

 І тепловізори?

Зауважу, що зараз для ЗСУ закуповуються дуже дорогі і якісні тепловізори і приціли нічного бачення. Ті, які закуповують волонтери, більш доступні за вартістю, їх можна швидше придбати, доправити тощо. Некоректно буде порівнювати, будь-яка допомога важлива.

 Волонтери допомагають і з безпілотниками.

Так, вони передають армії безпілотні літальні апарати. Їх також нам передають іноземні партнери, вони закуповуються і за держзамовленням. Безпілотники виходять з ладу — буває, банально ламаються і потребують ремонту, а буває — і в результаті ворожого впливу. Будь-яка техніка не вічна. І тоді командири звертаються — волонтери допомагають. І за таку допомогу ми щиро вдячні всім.

… Армія до 2014 року і сьогодні, у 2018-муУ, що змінилося за роки війни? 

За чотири роки війни на сході України українська армія виросла колосально. Відмінності видно неозброєним оком — причому не тільки нашим громадянам, а й іноземцям, партнерам по НАТО, які високо оцінюють наше військо.

Насамперед це стосується людей. Змінилося ставлення військовослужбовців до військових обов’язків, до їхнього виконання та ведення збройної боротьби.

Гібридна війна внесла певні корективи у систему підготовки. Збройні сили досить гнучко відреагували на подібні зміни і зараз у ЗСУ створені сучасні навчальні центри, які здійснюють підготовку за родами військ, спеціальностями. Є ще помилки, це зрозуміло, але в переважній більшості ці центри відіграють велику роль.

Дуже важливо, що люди змінилися, зрозуміли, що необхідно вчитися.

 Тому що з агресією Росії з’явилася мотивація.

Звичайно. Ті, хто прийняли відповідне рішення під впливом громадянського суспільства, а цьому треба віддати належне, сьогодні добровільно служать в армії — у Збройних Силах та інших силових структурах України.

Повторю — сьогодні інша підготовка. Відповідно, українська армія отримала іншого солдата, іншого офіцера — з іншим світоглядом, розумінням порядку ведення бойових дій.

Армія отримала відповідні тренувальні та навчальні школи, центри, які здійснюють підготовку за новими стандартами — беручи до уваги той бойовий досвід, який ми вже маємо. Люди мотивовані, люди підготовлені.

Українська армія почала отримувати новітнє або модернізоване озброєння. Військова наука вчить, що оперативне мистецтво, тактика, стратегія — змінюються, коли змінюються засоби збройної боротьби. Це озброєння, військова техніка. Але у нашому випадку військова наука вже вивчає іншу парадигму ведення збройної боротьби. Ту, яку зараз задіяла проти України Російська Федерація. Мова про гібридну війну.

Не змінюючи кардинально того озброєння, яким воюють наші Збройні сили, ми все одно змінили тактику і оперативне мистецтво. Іноді навіть тактика, минаючи оперативне мистецтво, впливає на стратегію. Як це було взимку 2017 року в Авдіївці. Тоді тактичні дії капітана Кизила пішли у стратегічному розвитку і були інакше сприйняті і нашою країною, і світовою спільнотою.

23-річний капітан Андрій Кизило, заст. командира 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр, 29 січня 2017 року командуванню 1-го механізованого батальйону було поставлено бойове завдання розгорнути два спостережні пости перед передовими позиціями противника. О 4-й годині ранку штурмова група капітана Кизила в кількості 19 бійців, висуваючись на позиції для зайняття спостережних постів, виявила ворожу диверсійно-розвідувальну групу та вступила у вогневе зіткнення.

В результаті бою противник був вимушений відступити до своїх позицій. Під час відходу сил терористів розпочався артилерійській обстріл зі сторони противника. Капітаном було прийнято рішення зайняти взводний опорний пункт (ВОП) противника задля збереження життя і здоров'я військовослужбовців.

Під час зайняття взводного опорного пункту терористів розпочалось бойове зіткнення штурмової групи з переважаючими силами противника. Внаслідок бою противник зазнав втрат у кількості 20 терористів, одного бойовика «ДНР» взято в полон.

Після бойового зіткнення капітан А. Кизило організував оборону цього ВОП до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Штурмова група відбила атаку противника, після чого зі сторони терористів знову розпочався артилерійський обстріл. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило, молодший сержант В. Бальченко та солдат Д. Оверченко з його штурмової групи загинули.

 Йому посмертно було присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка..

Що стосується озброєння і військової техніки, ми на власні очі бачимо, безпосередньо відчуваємо, що вони змінюються. На всю техніку, бронебазу встановлені зовсім інші засоби зв’язку. Є можливість керувати і приховано передавати команди.

Сьогодні українська армія, крім засобів зв’язку, також отримала сучасні протитанкові комплекси. Нашого, українського, виробництва — це «Стугна», «Корсар».

Є графік, за яким щомісяця надходить певна кількість комплексів.

Те, що виробляється, відразу доправляється в район проведення Операції Об’єднаних сил. І «Корсари», і «Стугни» прекрасно виконують своє призначення.

…Введення миротворчого контингенту на Донбас

Введення миротворців ще обговорюється. Це ініціатива президента України — Верховного головнокомандувача Петра Порошенка.

Президент чітко заявив, що він бачить звільнення Донецької та Луганської областей у межах, визнаних міжнародною спільнотою, — політико-дипломатичним шляхом.

А я, як командувач Об’єднаних сил, повинен створити настільки сильні ОС, щоб у жодного міжнародного партнера або того, з ким вестимуться переговори про політико-дипломатичне врегулювання, не було ані найменшого сумніву: у разі необхідності Об’єднані сили будуть готові до різного роду і способу ведення бойових дій.

… наскільки швидко ми могли би повернути окуповані території під наш контроль?

 Повернути території під наш контроль ми мали можливість до осені 2014 року. У серпні того року увійшли батальйонно-тактичні групи РФ. Це незаперечний факт, який задокументований, якому є свідки. І саме введення збройних сил РФ на суверенну територію України визначило подальший розвиток подій.

Потім відбулося нарощування присутності Росії — пішла передача танків, артилерійських систем, реактивних систем залпового вогню (РСЗВ).

Звідки на території Донецької та Луганської областей з’явилося стільки військової техніки? Вдумайтеся, близько 400 танків! В якому військторзі вони були «куплені»? У яких шахтах «викувалися» за чотири роки війни?

Якби не втручання РФ, не її підтримка, то війна на сході України закінчилася би дуже швидко. Я не буду говорити про конкретний часовий проміжок, але повірте, нам би це вдалося — з мінімальними людськими втратами і втратами ресурсів.

Чому така тривалість цієї війни? Тому що нам протистоїть Російська Федерація. Росія довго накопичувала військові ресурси, і, на жаль, є нашим сусідом. Тобто для неї не проблема поставляти озброєння через російсько-український кордон, ділянку якого вони взяли під контроль. Але Москва продовжує всіляко переконувати, що «іх там нєт».

Росія безпосередньо впливає — користуючись тим, що має певні переваги з військової точки зору (зазначу — не абсолютні) і тим, що перебуває просто біля наших дверей.

…Політико-дипломатичний шлях деокупації Донбасу зараз пріоритетний. Об’єднані сили неухильно дотримуються Мінських домовленостей. Однак у разі необхідності ми у повному обсязі виконаємо свої завдання. Об’єднані сили до цього завжди готові.

Так чи інакше, окуповані нині райони Донецької та Луганської областей будуть звільнені — цього чекає і Донбас, і вся Україна. Окупантам немає і не буде місця на нашій землі.

20.07.2018 13:47