Захистимо Україну разом!

Новини / Про ситуацію на фронті, бойові і небойові втрати української армії та її супротивника на Донбасі, а також про небезпеку широкомасштабного наступу на сході України

Командувач Операції об’єднаних сил (ООС) генерал-лейтенант Сергій Наєв

На лінії зіткнення противник підвищує бойову активність перед якимись датами або ж напередодні політичних зустрічей на найвищому рівні — щоб показати нібито порушення Мінських домовленостей Об’єднаними силами.

Зараз кількість обстрілів з боку противника поступово зменшується. Це пов’язане з підготовкою до їхніх фейкових виборів («Вибори» у самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» заплановані на 11 листопада 2018 р. ).

Таким чином вони намагаються показати, ніби вибори проводяться демократично.

Загалом же, від початку ООС кількість обстрілів з боку противника значно зросла. Так вони випробовували Об’єднані сили... Ворог більше 5 тис. разів обстрілював наші позиції, близько тисячі — з забороненої Мінськими угодами зброї.

Найбільш напружена ситуація зараз на Маріупольському напрямку. Періодично виникає напруга на Горлівському напрямку та Світлодарській дузі.

В Азовському регіоні після того, як Україна посилила тут свою військову присутністьситуація змінилася. РФ наразі не проводить тривалий огляд кораблів, які рухаються до українських портів. Ми це помітили одразу.

Ми тут вже зміцнили фортифікації, зокрема мінно-вибухове загородження вздовж ділянок, які вважаються небезпечними для морського десанту.

Постійно тренуємо всі сили, які обороняють морське узбережжя — так демонструємо свою рішучість.

Безпосередньо у зоні ООС присутність Збройних сил РФ та її прикордонників нам не дошкуляє.

Тут РФ проводить розвідку літаками. Але вони не заходять в нашу зону відповідальності — літають вздовж свого берега.

Жодного разу в районі ООС (Біля узбережжя Донецької області. ) не було випадку, коли корабель прикордонників ФСБ зупиняв українське чи іноземне судно, що прямувало до Маріуполя.

 

Від початку ООС найбільше втрат було від ворожої артилерії.

Також є втрати від автоматичних та простих гранатометів — СПГ, РПГ.

Гинуть і від снайперського вогню, але ця частка втрат не така велика.

У постійній готовності перебуває потужне контрснайперське угруповання. Воно вираховує ворожих снайперів та нейтралізовує їх.

Проводиться робота, щоб звести  до нуля небойові втрати.

Генштаб надсилає групи для вивчення ситуації, нещодавно провели тренінг щодо зменшення кількості суїцидів.

Факти алкоголізму справді мають місце... Але зараз такі випадки стали одиничними. Загалом же небойові втрати зменшено в рази.

Підрозділи Державної фіскальної служби та Нацполіції закривають джерела передачі алкоголю.

Культура українського воїна на порядок вища у порівнянні з військовослужбовцями, яких мобілізовували до 2016 року.

Факти алкоголізму справді трапляються, але зараз такі випадки стали одиничними.

 

Поняття «сірої» зони не закріплене у жодних документах — його запровадили ЗМІ.

У Мінських домовленостях чітко визначена лінія розмежування. По всій її довжині є ділянки, де відстань між сторонами сягає до 50 метрів, а є такі, де сторони не підходять упритул.

Рішення про покращення тактичного положення ухвалюється відповідно до воєнної обстановки. Де потрібно відсунути наші позиції якомога далі від населених пунктів і там, де це дозволяють Мінські домовленості, ми займаємо кращі позиції.

Коли, наприклад, вирішували щодо району села Шуми на Горлівському напрямку (Українська армія зайняла село 20 серпня 2018 р.), враховували, що поруч знаходиться КПВВ «Майорськ». Ворог постійно вдавався до його провокаційних обстрілів — влучали і в машини прикордонників, і у цивільні об’єкти.

Тож, посунувши супротивника, ми позбавили його можливостей вести прицільний вогонь по КПВВ. А по Золотому-4 (Українські військові зайшли туди у липні 2018 р.) — де-юре воно перебувало під владою України, але де-факто там не було поліції та медиків.

Зробивши кільце безпеки навколо нього ми одразу ввели туди поліцію, організували інші послуги для населення. Таке взяття під контроль населених пунктів може тривати і надалі та залежатиме від воєнної обстановки.

Якщо буде загроза населенню і воїнам ООС, то будуть і відповідні рішення.

Але просування до лінії зіткнення не є пріоритетом. Пріоритет — збереження життя і здоров’я цивільних та бійців.

Мета ООС — звільнення всієї території, яка тимчасово окупована Росією.

Президент наголосив, що це можна зробити лише політико-дипломатичним шляхом. Об’єднані сили готові до різних видів воєнних дій, які передбачені планом ООС. Але станом на зараз у нас не стоїть завдання звільнити Дебальцеве чи інший населений пункт.

Головне — стабілізувати ситуацію на лінії зіткнення та гарантувати безпеку для розвитку Донецької і Луганської областей.

Безпосередньо підготовка до ведення бойових дій у населених пунктах наразі не проводиться. Але, наголошую, ми будемо готові до виконання тих завдань, які перед нами стоятимуть.

 

Українська добровольча армія, зокрема її керівник Дмитро Ярош, вирішили вивести своїх бійців, які від початку ООС не брали участі у бойових діях. Вважаю, що люди, які брали активну участь у боях наразі мають отримати не тільки повагу українського суспільства, а й нагороди для кращих з них.

Як оголосив Дмитро Ярош, їхні знання та вміння будуть використовуватися для підготовки підрозділів територіальної оборони — для готовності до відбиття широкомасштабної агресії. З огляду на сили противника, які зараз нам протидіють, Об’єднаних сил достатньо для виконання поставлених перед ними завдань.

Безпосередньо у районі ООС укомплектованість військових частин набагато вища, ніж тоді, коли вони виходять звідти. Тоді вже відбувається звільнення особового складу.

Я ж отримую боєздатні військові частини, мені немає нащо скаржитися. Співвідношення сил і засобів у порівнянні з ворогом на мою користь.

Йде п’ятий рік протистояння російській агресії, що накладає свій відбиток на цей процес.Але мені відомі випадки, коли ті, хто звільнилися, зокрема ще 2014-2015 роках, зараз повертаються в армію. Такі люди воюють і зараз.

Наприклад, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» — вони відбили атаку роти російсько-окупаційних військ 23 серпня. Мені дуже приємно, що у цьому підрозділі служать військовослужбовці ще з 2014 року.

 

Щоб звинуватити моніторингової місії ОБСЄ у тому, що вони нібито передають якусь інформацію, треба мати факти. Таких фактів у мене немає.

Ми ведемо воєнні дії на території, де проживає багато родичів тих, хто воює по той бік. Відповідно, має місце передача інформації туди.

З перехоплень ми знаємо, що супротивник бачить білі машини ОБСЄ на тій чи іншій ділянці — коли вони від’їжджають, справді можуть починатися обстріли.

Але я не пов’язую їх з передачею СММ ОБСЄ якоїсь інформації...

Українська сторона у спільному центрі з контролю та координації припинення вогню (СЦКК), з якого вийшли російські представники, залишилася та виконує свої завдання.

Після виходу росіян діалог, звісно, ускладнився. Щоб припинити вогонь на тих чи інших ділянках, тепер треба дещо більше часу. Але це завдання виконується і без російської сторони.

Комунікація лише через українську сторону в СЦКК та далі — через СММ ОБСЄ... Іншого способу комунікації з російсько-окупаційними військами у нас немає.

 

Про втрати у супротивника ми знаємо з радіоелектронної розвідки, а також з відомостей лікувальних закладів і моргів тієї сторони.

Втрати ворога перевищують втрати Об’єднаних сил — вони гірше навчені і підготовлені. У них проблема некомплекту на передовій набагато більша, ніж це хочуть показати про українські підрозділи. Їхнє грошове забезпечення набагато менше.

 

Все озброєння протилежної сторони — а це танки, броньовані машини, артилерійські системи залпового вогню — виробництва РФ та прийшло з того боку (У Росії це офіційно заперечують та наполягають, що обидві сторони конфлікту використовують ще радянську зброю.).

Але є і новітні засоби — у першу чергу, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки.  СММ ОБСЄ неодноразово їх фіксувала — у тому числі й ті, які ще проходять випробування.  З огляду на їхні повідомлення, це вже фактаж втручання РФ.

Я щоранку приймаю доповіді трьох різних розвідувальних органів.

Звісно, загрози є, і їх багато. По кожній спланований порядок дій.  Утім, наступальних угруповань чи підрозділів для локальних наступальних дій супротивника зараз моніторинг не відмічає.

Навіть коли 23 серпня російсько-окупаційні війська намагалися провести локальний наступ у районі Желобка, нам було про це відомо, й ми підготувалися. Територію відстояли.

Так, у нас були втрати, але вони були мінімальними.  Ворог також зазнав втрат — вони були більшими від наших.

Ситуація змінюється з кожним місяцем.

Не можна стовідсотково щось прогнозувати, але за нашими прогнозами, цього року ми не очікуємо будь-яких широкомасштабних наступальних дій з боку ворога. Зима на Донбасі станом на зараз очікується порівняно спокійною.

02.11.2018 08:21